Судові помилки не розглядаються через непрофесіоналізм прокурорів та суддів

Дата: 21 Жовтня 2015 Автор: Микола Сірий
A+ A- Підписатися

Виступ на прес-конференції Миколи Сірого, старшого наукового співробітника Інституту держави і права ім. В. Корецького.

Справедливе правосуддя потрібно кожному громадянину. Безперечно, важливо проводити конкурси суддів та прокурорів, але для того, щоб правосуддя було справедливим, у ньому мають бути дві складові.

З одного боку, мають бути серйозні гарантії забезпечення законності, а з іншого – ефективний механізм відновлення справедливості.

Будь-яка юридична система припускається помилок. Якщо юридична система має ефективний механізм відновлення справедливості, то вона є цивілізованою. Вона є сучасною та демократичною. У неї починають вірити люди.

Для перегляду судових помилок в Україні не вистачає часу, ресурсів, професіоналізму і бажання. Тому усі сторони намагаються відсторонитись від цього і роблять вигляд, що проблеми не існує. Вирішення проблеми відкладається на завтра, коли у юридичну систему прийдуть надзвичайно справедливі люди.

Cьогодні говорять про справу Рафальського, яка опинилась в центрі уваги через величезні зусилля громадських та правозахисних організацій, завдяки залученню міжнародних організацій аж до ООН. Ця справа розглядалась на низці засідань парламентського комітету, багато разів розглядалась Генеральною прокуратурою під різними кутами зору, однак зрушень не відбулось.

Ми маємо усвідомити, що в Україні є системна проблема. Сьогодні юридична система визнає нові факти у кримінальних справах лише після того, як правоохоронців чи суддів, які були долучені до цієї справи, засудили за злочинні дії. Тобто юридична система дозволяє собі “прокинутись” і щось робити, тільки якщо є вирок відносно слідчого, прокурора чи судді, які приймали рішення у цій справі.

Однак дійти до цих вироків надзвичайно складно. Цього не хоче сама юридична система. Вона робить супротив, тому що сам слідчий чи суддя допускають щодня величезну кількість помилок, і якщо вони свого товариша підведуть під вирок суду, то завтра черга дійде до них.

Якщо сьогодні відкрити Кримінальний процесуальний кодекс, то можливість оскаржити дії слідчого і прокурора складається з декількох пунктів. Всі інші слідчі і прокурори мають право вчиняти протиправні дії безкарно. Бо все, що вони роблять, прикрито відпискою, що це не оскаржується, а ви можете про це повідомити потім в суді.

Неналежні докази

Для відновлення справедливого механізму потрібні надзвичайно прості речі. Якщо ти довів провину людини, ти маєш гарантовано стверджувати, що всі докази у справі належні і свідчать про вчинення злочину.

Якщо з очевидністю стверджується, що докази, які лежать в основі кримінальної справи, сфальшовані, то вони не відповідають прописаним висновкам у вироку суду. Цього більше ніж достатньо, аби розпочати процедуру перегляду справи. Не потрібно доводити вину у вироку слідчого, прокурора чи судді, щоб розпочати перегляд справи. Треба лише визнати, що ті покладені в основу вироку докази не стверджують прописаного у рішенні суду.

Засуджені без злочину

Є чимало справ в Україні, коли людина засуджена, а фактично складу злочину немає. У таких випадках, якщо аргументовано стверджується, що злочину не було, цього більше, ніж достатньо, аби розпочати перегляд справи.

Уявіть собі, в діях такої людини немає складу злочину. А вона перебуває за ґратами і від неї вимагається довести провину слідчого, прокурора та судді.

Я погоджуюсь, що є масив справ минулого періоду, за президенства Леоніда Кучми,  Віктора Януковича, і що просто не вистачає сил такі справи переглянути. Однак проблема в тому, що машина продовжує працювати в оновленому режимі. Ми готові наводити конкретні справи.

Від людини, наприклад, за часів Януковича вимагали надати неправдиві свідчення. Вона відмовилась. А коли почались більш демократичні часи, проти неї порушують кримінальну справу.

Якщо є очевидні факти судових помилок, то юридична система зобов’язана, якщо вона має якусь честь, включатись і виправляти такі помилки.

Світовий досвід

У світі є різні підходи, як вирішувати таку проблему.

Можна через спеціальні закони запроваджувати процедуру перегляду таких справ на певний період. Це можливо і результативно.

Є приклади у Сполучених Штатах, коли до перегляду справ долучалась велика кількість правників, в тому числі студентів. Такі справи припадали пилом в архівах, а вони вишукували невідповідності в доказах і примушували переглянути такі справи. Наприклад, провели експертизу ДНК, і з’ясувалось, що докази не належать засудженій людині. І людина, яка відсиділа 15 – 20 років, виходила на волю.

Є різні форми, але треба хоча б якусь форму застосувати. Треба взяти на себе відповідальність Генеральному прокурору, міністру юстиції та міністру внутрішніх справ.

Юридична система будь-якої демократичної країни має обов’язковий механізм при переході справи від досудового розслідування до суду. Його називають “передача до суду”. Будь-який підозрюваний має право довести суду, що справу не потрібно розглядати в суді, тому що немає складу злочину. Цей механізм діє в усіх європейських країнах та США.

В Україні ж не можна на цій стадії ставити питання про закриття кримінальної справи. У нас діє правило, що якщо прокуратура передала справу до суду, то твоя справа має повністю розглядатись судом, і держава має платити за десятки свідків, яким не потрібно проходити по справі, але вони все одно проходять.

Масив несправедливості за нашими спинами є надзвичайно великий. Він не дає нам рухатись вперед.

Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: